У п’яту Неділя Святого Великого Посту настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:

«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Амінь

Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні п’ята Неділя Великого Посту. Господь наш Іісус Христос із учнями своїми стали на дорогу до Єрусалиму. І Він так і каже: «Ми йдемо в Єрусалим, де схоплять Сина Божого, будуть знущатися над Ним і розіпнуть, і помре, і на третій день воскресне». Господь знає, що Він іде на страждання, але іде, іде за ради нас з вами.

У кожного з нас своя Хресна дорога. Сьогодні ми згадуємо Марію Єгипетську, вона ішла на Прощу, але щоб познущатися над Християнською вірою. І Господь повернув так, що вона стала одною із найбільших праведників Христової віри. Вона стала на дорогу посту і покаяння, аж до смерті вона постувала в пустелі і каялася у своїх гріхах.

Сьогодні своя дорога у кожного з нас, своя дорога і в України. І скільки ми можемо навести таких прикладів. Наприклад, я сьогодні бачу людей із Лосинівки і так радісно стало. І я знаю багато людей, які тікали від рашистів, від загарбників хотіли сховатися десь у глухому, маленькому селі. Поїхали в Лосинівку і потрапили в пекло. Я знаю сім’ю, яка виїхала в одне село, а туди заїхали окупанти танками. Тихенько ввечері вони втекли з того села в інше село. А наступного дня у те село в’їхали танки. І каже – поставили танк прямо направили дуло пушки на нашу хату. Тікали і з того села і повернулися в Ніжин.

Путі наші несповідимі. Наприклад, коли ми вирішували як ми поступимо. Коли надали рашисти, я сказав так – батьки залишаються в себе в хаті, діти залишаються в Києві, а ми залишаємось тут біля храму. Бо де буде наше спасіння – ніхто не знає. І сьогодні ракети, смертоносні ракети літають по всій Україні, і в тому числі й на Західну Україну. Де наша дорога спасіння? Ми не знаємо. Але ми можемо молитися і вірити. І якою б не була наша дорога – пряма чи звивиста, ми завжди повинні бачити попереду ціль – світло Христового Розп’яття, світло Христової любові, світло Господа нашого Іісуса Христа. І коли ми будемо мати такий дороговказ, де би ми не жили, де би ми не перебували, в яких важких обставинах ми б не були, завжди у серці буде жити надія на краще, віра в Божу допомогу. І Господь направить тоді нас.

І якою б наша Хресна дорога не була, ми завжди прийдемо до світла Христового Воскресіння, до світла радості та щастя, до нашого свята, свята Паски Христової. І я вірю в те, що до свята перемоги над безжалісним окупантом, який прийшов з росії з благословення московського патріарха Кирила вбивати нас. Але ми з Богом і нічого вони не змогли зробити з Україною, з нами. Ми молилися і вони обійшли Ніжин, ми будемо молитися і далі, і спасіння буде на нашій Українській землі.

Ви знаєте особисто наших воїнів, це побожні хлопці. І дивіться скільки показують тих окупантів, які грабують і насилують, безбожники.

Шлях наш до перемоги, до світлого Христового Воскресіння, шлях їхній до забуття, прах їх розвіється по Українській землі і забудуться імена, бо вони вже не потрібні, навіть на своїй батьківщині нікому непотрібні, навіть рідні їхні відрікаються від них. Ось шлях безбожників.

Але як Марія Єгипетська покаялася в останню мить, надіємося, що і вони зможуть покаятися. Бо саме ми християни повинні на це надіятися, якою б не була смерть, це все одно смерть.

Я згадую кіно, порекомендую цікавий фільм, «Шукач води». Кіно про Першу світову війну, про наслідки Першої світової війни. І ось батько в якого загинули на цій війні його три сини, і вони теж були загарбниками. Вони прийшли в чужу країну і там загинули. Батько після війни ходить тією землею і шукає хоча б могилку своїх синів. І він знаходить дві могили, а третього не може знайти. І що мене вразило найбільше, він знаходить цього сина живим у православному монастирі монахом, який розписує цей храм. Він розкаявся і залишився живим, залишився живим і продовжує каятися і молитися, і писати святі ікони. Оце й є шлях Марії Єгипетської, вона була велика грішниця і стала великою праведницею.

У кожного свій шлях. Ми впевнено йдемо до перемоги і до Паски Христової. Хай Господь направить стопи і тих, що прийшли на нашу землю вбивати, щоб вони здавалися в полон і каялися. Каялися і Господь простить їм, бо наш Бог милосердний Бог. Їхній бог караючий, а наш Бог милості і милосердя для тих хто кається.

Ще і ще раз вас закликаю – будьмо побожними, щирими у своїй вірі і каймося у своїх гріхах. І буде свято на нашій землі, буде Паска і буде перемога!

Боже благословення на всіх вас!»