У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.
Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні в цю неділю знову слухаємо ми Євангельську проповідь про великі чудеса, які творить Господь наш Ісус Христос. І це чудо, чудо зцілення розслабленого відбулося дві тисячі років назад, але і сьогодні воно повчальне для нас.
Все життя наше — це велике випробування і в цих випробуваннях ми дуже часто відчуваємо себе «розслабленими» особливо зараз, коли літають смертоносні ракети над нашими головами, над нашими дітьми. Інколи страх охоплює душу і зціплює тіло, і не знаєш, де заховатися. Так буває, бо така війна. І в цьому випадку нам треба надіятися один на одного, щоб як розслабленого принесли до Бога його друзі. Щоб і ми, покладаючись на своїх друзів, наближалися до Бога, до Спасителя нашого Господа Ісуса Христа у нашому «розслаблені», у нашому страху, в повсякденних тривогах. І ми покладали надію на Бога і на підтримку один одного. І так, і саме так ми переможемо не в розділенні, а в єднанні, в єдиному пориві духовному, коли ми будемо наближатися до Бога і нести тяготи і страждання один одного, нести до Бога, до Господа нашого Ісуса Христа.
Наступний аспект сьогоднішньої Євангелії. Цікаво, принесли хворого, розслабленого до Бога і просять Його зцілити тілесні рани. Бог подивився на нього і говорить: «Прощаються тобі гріхи твої». Його просять про тілесне, а Він говорить про духовне. Бо саме це є коренем усякого зла і кожного спасіння, наш духовний стан. І сьогоднішня війна — це озлобленість нашого сусіда на нас з вами. Це те зло, яке вони плекали роками проти нас, готуючи зброю тілесну, і готуючи свій корінь духовний на нашій землі, корінь зла і корінь ненависті. Сьогодні це зло і ця ненависть дає криваві плоди по всій українській землі. І саме тому, перш за все, ми повинні звернутися до нашого духовного стану, духовного стану нашої України, всіх українців. Ми Божий народ, бо інакше нас би завоювали за три дні. Цих три дні, перетворилися на війну, що триває роками, бо ми незламні, ми з Богом. Але на цьому шляху до Бога ми мріємо про перемогу, ми мріємо про мир, про зцілення душевне і тілесне. І саме тому, перш за все, ми повинні почути від Бога: «Прощаються тобі гріхи твої». Почувши це, Господь скаже нам — а тепер вставай і святкуй перемогу, бури ліжко своє і йди. Господь готовий дарувати нам цю перемогу, я вірю, що наша перемога — це буде великий дар Божий, заслужений нами духовно, заслужений нами у боротьбі зі зброєю в руках, і нашими волонтерами, і кожним кроком нашої душі, і нашого тіла. Я вірю в те, що буде заслужена перемога. Перемога, перш за все, духовна, ми зцілимося, ми розквітнемо, як Божий народ під світлом і теплом Божої любові і Божої благодаті. І будемо святкувати, і будуть жати наші діти під мирним небом і не будуть знати війни і тривог, бо Бог з нами. Бог сьогодні каже нам, всьому українському народові: «Прощаються тобі гріхи твої. Стань, візьми постіль свою і йди». Іди, твори нашу з вами перемогу.
Боже благословення на всіх вас».
