У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:

«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа!

Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми слухали цікаву Євангельську історію, коли один із молодих людей, чоловіків підійшов до Господа, спокушаючи Його. І запитав: «Що робити мені, щоб осягнути вічне життя?». Він спокушав Бога, але кожен з нас у своєму житті, усвідомлюючи смерть, кінечність цього життя, кожен з нас дуже часто задає собі це питання – що робити мені тут на землі, щоб там у світі духовному мені осягнути, успадкувати вічне життя?

Ми не спокушаємо Бога, але час від часу ми задаємо самі собі таке питання. Бог відповідає: «Люби ближнього, люби Бога всім серцем, всією душею, всіма помислами, як самого себе». І як приклад цієї любові Господь Бог наш Ісус Христос сьогодні говорить притчу про самарянина, який допомагає побитій і пограбованій людині.

Людина потрапила до рук розбійників. Розбійники пограбували, побили його і він ледве живий лежить при дорозі, а мимо проходять священник, Левит і не допомагають йому. Проходить просто самарянин, проста людина і він не тільки перевʼязує рани його, а бере з собою, оплачує його лікування.

Сьогодні ми, напевно, як ніхто у світі, розуміємо, що це означає допомогти у важку хвилину.  Бо ми з вами українці, вся наша Україна сьогодні в ролі отого пограбованого і покаліченого перехожого. Жили ми, молилися, трудилися, засівали поля і раптом прийшли нелюди, які попалили, замінували ці поля, розграбували наші святині й хочуть знищити нас з лиця землі. І у важку хвилину знайшлися ті люди, які подали руку допомоги і підтримали нас у найважчу хвилину. Були і ті, які називають себе священниками, але пройшли мимо. Були і ті так звані священнослужителі, які благословили цей розбій. Але ми не будемо звертати увагу на них. Сьогодні ми будемо дивитися у цьому світі, хто є справді наш ближній. Бо той ближній, який у найважчу хвилину подав руку допомоги, той і є Божий посланець, то і є той, хто допоможе нам осягнути вічне життя. І разом з тим ми знайдемо дорогу до Бога.

Вже другий рік іде війна, страшна війна, безщадна, безжалісна війна, кров, людська кров ллється потоками і вже втомлюємося від цього. Але памʼятайте, що перед світанком найтемніша ніч. І після цієї темної ночі буде світанок, буде наша перемога, не опускайте руки. Бо знайдеться у світі той добрий самарянин, який допоможе нам у найважчу хвилину, що ще попереду. І ми, отримавши допомогу, знайдемо дорогу до Бога, дорогу до нашої перемоги. Віримо в це, бо про це говорить нам Господь у сьогоднішній притчі.

Віримо в це, трудимося і молимося з вірою. А воїни наші хай міцно стоять там на передовій, бо тільки з перемогою ми отримаємо щасливе майбутнє. Тільки з перемогою наші діти будуть жити у побожній, багатій, світлій і мирній державі Україні. Тільки з перемогою ми зможемо молитися в українській, істинно Українській незалежній Церкві.

Хай Господь укріпляє сьогодні кожного з нас, воїнів наших і приведе нам того доброго самарянина, який допоможе нам у нашій боротьбі.

Боже благословення на всіх вас!».

Спаси Господи!