У цю світлу неділю 31 грудня настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа!
Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні Святки, свято за святом: Миколая, Різдво Христове, Новий рік, Меланії, Василія. І ось уже скоро-скоро – Йордан. І всі ці дні ми так і називаємо святки – радість велика. Але чуємо ми серед свята і радості, чуємо раптом слова – плач у Рамі чути. І плач чути і в Україні, і сумний Святий вечір, і сумні святки.
29 грудня за Православним календарем ми згадували в молитві маленьких дітей, яких Ірод послав повбивати. Тисячі, тисячі дітей були вбиті воїнами Ірода в той час. Шукаючи немовля Ісусика, вбивали всіх дітей. І сьогодні ми не просто розумом розуміємо, що відбулося тоді, ми розуміємо серцем. Бо в цей день новітній ірод дав наказ бомбити Україну крилатими ракетами. Сотні ракет летіли вбивати наших дітей, теперішніх дітей.
Два роки назад, коли вперше в Україну прилетіла крилата ракета і відбулося повномасштабне вторгнення, з першої хвилини війни я говорив і сьогодні я розумію, що не помилявся тоді, хоча багато говорили тоді, що це не так. Я говорив тоді, що нас ідуть вбивати, не просто захопити, ідуть вбити як народ, як націю, знищити нас, як державу, стерти з лиця землі Українську церкву. І за цих два роки нічого не змінилося, але вдивляючись в історію ми розуміємо, що за тисячі років нічого не змінилося. Тоді ірод вбивав маленьких немовлят, шукаючи Божественне немовля. Сучасний Ірод вбиває наших дітей і непросто так прилітають крилаті ракети в наші пологові будинки. Ви думаєте вони не знають куди стріляють? Я впевнений, дуже добре вони знають, дуже добре знають і розуміють, що роблять. Тоді два роки назад ми думали собі і я думав так, що вони не знають, що роблять. Що якщо розказати правду росіянам, що відбувається в Україні, то вони схаменуться. Але сьогодні ми бачимо і, слухаючи тривоги, розуміємо, що вони дуже добре знають, що роблять. Вони сьогодні вписаються кровʼю наших дітей і радіють. Коли пів року назад бомбили пологовий будинок, писали вони в інтернеті: «как хорошо пахнет хохлятіной»… Сьогодні знову вони радіють, що крилаті ракети літають і вбивають наших дітей. Й Ірод знав, що він робить.
Є в людській свідомості межа. У нашій людській свідомості, в цій межі ми не можемо собі уявити, як це образити маленьку дитину, вбити маленьку дитину. Два роки назад ми не могли собі уявити, як це, коли спить мирне місто, стріляти по цьому місту крилатою ракетою. Сьогодні ми бачимо, що цю межу перейшли, людську межу переступили.
Що залишається нам? Багато говорили про переговори, про те, щоб знайти якийсь компроміс. Який компроміс і які переговори можуть бути, коли вбивають наших дітей у прямому значенні цього слова. Коли нас хочуть вбити, а ми хочемо жити, яка золота середина в цьому? Немає середини. Нас або вибʼють, знищать, або ми переможемо. І немає компромісу в цих двох точках. Але ми віримо, навіть те, що ви сьогодні прийшли в церкві помолитися, значить, що ми віримо у нашу перемогу. І з цією вірою ми сьогодні молимося, згадуємо дітей убієнних Іродом, маленьких мучеників, і дітей убієнних сучасним іродом путіним, а їх уже сотні, а можливо і тисячі… Згадуємо кожного воїна, який поклав життя своє за те, щоб ми могли помолитися і святкувати. І святкуючи, розуміємо, що Ісус народився в цьому світі для того, щоб дарувати нам віру і надію в нашу перемогу. Так, стражданнями, так із кровʼю, з випробуваннями, але Ісус переміг зло у цьому світі. І віримо ми, що з Богом, з маленьким Ісусиком ми і сьогодні переможемо зло на нашій українській землі. Будемо молитися і вірити, святкувати і трудитися, боротися і перемагати, бо з нами Бог! І хай зрозуміють усі народи, а іроди хай пропадуть з цієї землі.
Боже благословення на всіх вас!».
Спаси Господи!
