Після недільної літургії отець Михаїл презентував парафіянам збірку віршів «Ми – українці» воїна Володимира Бобка, який загинув на фронті, захищаючи Україну.

Декілька збірників віршів воїна, який життя своє поклав за нас з вами, завіз до храму отець-капелан Олексій. Воїн з Мрина Володимир Бобок, будучи на війні, писав вірші.

Сьогодні він життя своє віддав за нас і похоронений в Мрині, на Ніжинщині, але його родина, його сестричка рідна за власні кошти видає його вірші. Отець Олексій капелан привіз ці збірники віршів «Ми – українці» Володимира Бобка до бібліотеки храму святої Покрови, щоб ми читали і не забували наших Героїв наповнених Духом Святим тому, що такі слова можуть писати люди тільки наповнені Духом Святим.

Ми – українці

Не ми розпочали війну,

Не ми ненависть розбудили.

Ми тільки лиш позбулись сну

І встали накопичив сили.

Ті звірі, що до нас зайшли,

Ходили по сусідськи в гості,

До них гостинні ми були,

Не відчували гніву й злості,

Тепер непроханий чужак

У двері гупає ногою,

Але не можна з нами так –

Тому готуємось до бою.

Бо українець – щирий друг

Усім, хто з ним говорить щиро

І непощадний він тому,

Хто не бажає йому миру.

Для українця то біда,

Якщо немає Батьківщини.

Загине ворога орда,

Коли прийде до України.

Загине ворог, пропаде,

Бо наш народ не подолати.

Ми шляхом перемоги йдем,

Тому ставай до зброї, брате!

08.03.2022

Володимир Бобок

Бобок Володимир Анатолійович, народився 30 березня 1974 року у селі Мрин Носівського району Чернігівської області у сімʼї цивільних службовців. Українець.

З 1981 року по 1991 рік навчався у Мринській середній школі. З 1991 року по 2001 рік проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України у якості курсанта Київського Військового Інституту Управління та Звʼязку (з 1991 по 1997 рік) та офіцера Військово-Морських Сил України (з 1997 року по 2001 рік).

Після звільнення у запас працював електромонтером лінійних споруд на підприємствах «Укртелеком» (з 2001 року по 2007 рік) та в Управлінні «Укргазтехзвʼязок» (з 2007 року по 2020 рік).

У травні 2021 року проходив військові збори (15 діб) у якості командира роти.

Проживав в селі Мрин Чернігівської області Ніжинського району.

Був чесним, справедливим, відкритим, добрим, поважав старших, мав не аби-яке почуття гумору. Любив життя, своє село і людей. Був творчою особистістю. Свої думки, почуття, враження та ставлення до подій і людей висловлював у віршах, гуморесках та оповіданнях. А ще, Володя любив співати. Брав участь у концертах, що проводились на базі сільського Будинку культури, їздив на фестивалі-конкурси.

Був учасником Літературного клубу при Мринській сільській бібліотеці. Активно сприяв випуску сільської газети «Літературний Мрин», публікував в ній свої твори.

На початку лютого 2022 року підписав контракт і був військовослужбовцем. Проходив військову службу у військовій частині А7329, обіймав посаду командира 2-ї стрілецької роти.

3 24 лютого 2022 року боронив Україну від навали російської федерації. Брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Чернігівській та Київській областях.

За старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обовʼязків Бобку В.А. було присвоєно звання капітана і нагороджено грамотою.

Відповідно до бойового розпорядження виконував бойове завдання з оборони м. Бахмут, с. Червона Гора, с. Підгородне Донецької області.

Під час запеклих боїв у Бахмуті капітан Бобок Володимир Анатолійович загинув. Це сталося (зі слів побратимів) 30 грудня 2022 року.

Поховали Героя на кладовищі в його рідному селі 27 лютого 2023 року…

ГЕРОЇ не вмирають. І це дійсно так. Володя назавжди залишився в памʼяті рідних та близьких. Пісня «Роса», в його виконанні, стала однією з улюблених пісень маленької Вероніки, а його поезія буде і надалі надихати людей жити з вірою, надією і любовʼю в серцях, вчити людяності і нести добро.

Памʼятаймо цих Героїв, які життя своє поклали за нас з вами, залишили свій слід – свої вірші, свою поезію, частинку своєї душі, а найважливіше – дали нам можливість жити, трудитися і молитися.

Царство Небесне автору Володимиру Бобку!